2011

Весело та цікаво продовжили святкування на честь Андрія Первозваного й у Музеї писанкового розпису, де «вечорниці» організувала вчителька Коломийської гімназії ім. Грушевського Ірина Задемленюк.

Яніна Наролєвська з Бидґоща подарувала декоративні яйця, оздоблені кольоровими стрічками. Цією технікою пані Яніна зацікавилася чотири роки тому.  

Професійна майстриня японської кераміки Нацумі Ііно займається писанкарством ось уже впродовж 14 років. У своїх роботах вона використовує традиційну українську орнаментику та колорит.

Під час подорожі Гуцульщиною влітку цього року пані Малгожата відвідала Музей писанкового розпису і була захоплена його колекцією.

У червні цього року у Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття були закладені підвалини майбутньої співпраці між двома містами: Коломиєю та Варпалотою (Угорщина). Українські та угорські чиновники тоді підписали меморандум про співпрацю двох міст у культурній, освітній, спортивній та економічній галузях. 

Христина Середяк народилася в Австрії, в родині українських емігрантів, які згодом переїхали до Аргентини. Тут дівчиною навчалася, відвідувала й українську школу, була членом молодіжної організації «Пласт», успішно закінчила медичний факультет Державного університету в Буенос-Айресі. 

Працює пані Люба на посаді секретаря тамтешньої сільської ради. Щороку на початку весни пише писанки, які в основному дарує рідним та друзям на Великодні свята. 

На запрошення дирекції табору працівники Національного музею та Музею писанкового розпису Ольга Антохій та Руслана Козак упродовж двох днів провели 10 майстер-класів для 200 дітей, які приїхали в Карпати з усієї України. Для більшості з них техніка писанкарства була невідома. Тож музейники детально розповідали і показувади всі етапи розпису яйця.

Декоративні яйця з каменю подарував Музеєві Юрій Зон з польського міста Ковари. Цікавість до нашого міста й народного мистецтва у пана Зона не випадкова – він народився у Станіславі (нині Івано-Франківськ), а його дружина Аліна, колишня львів’янка, захоплюється писанкарством. 

Лемкиня за походженням, Марія Кєлечава належить до нечисленних митців у регіоні Нижня Сілезія (Польща), котрі пишуть писанки за давніми гуцульськими взірцями. Це мистецтво вона перейняла від своїх бабусі, матері та тітки, а нині родинну традицію вже передає своїм донькам.

У відкритті фестивалю взяли участь міністр культури і туризму України Михайло Кулиняк, голова Івано-Франківської ОДА Михайло Вишиванюк, представники влади міста Коломиї та району.

Увазі відвідувачів було представлено понад 500 писанок з різних районів Словаччини, Польщі, Чехії, Угорщини та України. Експозицію виставки українських писанок доповнили атрибути Великодніх свят: кошики, сервети, паски та пташки з тіста. 

З року в рік, напередодні Воскресіння Христового, пишуть писанки, які є невід’ємним атрибутом Великодня, та символізують життя, добро й надію. Життєдайна сила, неповторна краса, символізм архаїчних образів писанок полонять не одне тисячоліття.

Веселою колядою відгомоніли Різдвяні свята, а ми вже готуємося до Великодня. Цього разу до Музею писанкового розпису завітала  писанкарка із с. Джурів Снятинського району Наталія Василівна Грицюк-Радиш. 

В п’ятницю 11 лютого у музеї писанки відбулася зустріч із майстринею Параскою Іванівною Кушляк із с. Великого Ключева, яка виготовляє весільні вінки за давніми традиціями. На зустрічі чи не єдина майстриня цього вміння розповіла про сам вінок, який називають пір’яним.

Автором робіт є родич пана Ярослава – Іван Петрович Полатайчук, котрий проживає в с. Старі Кути Косівського району. Подаровані декоративні яйця виготовлені із дерева та розмальовані. На них майстерно зображений портрет Лесі Українки у мініатюрі, а також ілюстрації до її відомих творів:  «Лісова  пісня», «Давня казка» та ін.

Провівши ряд досліджень та вивчивши питання щодо відеоінформації про писанку в Інтернеті, виявилося, що за роки незалежності ані в Україні, ані поза її межами не створено жодного фільму про цей мініатюрний мистецький шедевр.