Наприкінці вересня 2010 року виповнилося 10 років, відколи на Прикарпатті, у Коломиї, було спеціально зведено приміщення Музею писанки. Споруда, виконана у формі 13-метрового яйця-писанки, стала своєрідною рекламою не лише музею, міста та краю, а й загалом цілої держави. Адже Музей писанкового розпису – єдиний такий заклад у світі.
Чи не вперше за часів Незалежності в Україні розпочалась епоха будівництва музеїв, через які українське суспільство та держава активно взялись за утвердження та популяризацію багатовікових історичних та культурних надбань свого народу. До 2000 року Музей писанкового розпису як відділ Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського, діяв вже 13 років. Тоді, у 1987 році, його поява на тлі радянської ідеології, стала вагомим поштовхом до відродження цього забутого і занедбаного архаїчного виду національної української культури. Розпочався ренесанс української писанки: майже по всій Україні активізувалась науково-пошукова та дослідницька робота, засновувались гуртки та школи писанкарства, а винайдення коломийськими музейниками методу консервації, дозволило належним чином зберігати колекції писанок у музейних та приватних зібраннях.
І все ж таки, всьому цьому ми завдячуємо незламній волі нашого народу, який попри всі заборони, висміювання та приниження, зберіг і доніс до нас цей унікальний оберіг нації. Українці за кордоном, як символ відродження української державності, домоглися зведення у Канаді пам’ятника українській писанці. Сьогодні цей мініатюрний вид української образотворчості, піднятий до висот мистецького шедевру, приваблює увагу світової спільноти. Свідченням цьому є кількість відвідувачів музею з понад 60-ти країн світу та їх відгуки і враження.
Ярослава ТКАЧУК
