Музей "Писанка"

МИ НЕ ВТІКАЛИ ВІД ВІЙНИ…

МИ НЕ ВТІКАЛИ ВІД ВІЙНИ…?> 11.04.2022

Навіть за кордоном, у наповненому по вінця спокоєм і миром славному Любліні вона нагадувала про себе щомиті – smsками, тривожними повідомленнями у вайбері, мессенджері, телесюжетами й радіохроніками. Тут здригнулися ми від звістки про смертоносний вибух на вокзалі у Краматорську…

Два дні у Польщі чулися у відносній безпеці, проте тривога не покидала ні на мить. 
Напередодні Пальмової неділі  ми повезли до Любліна виставку ,,Українська писанка". Ми – це наукові працівники Національного музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття імені Й.Кобринського (попри неймовірну зайнятість очолила делегацію  генеральна директорка Ярослава Ткачук). 

Ось витяг із офіційного запрошення: «Ми дуже вражені як прекрасною колекцією писанок з усього світу, так і надзвичайно активною діяльністю Музею в Коломиї. У ці важкі часи, в яких зараз перебуває Україна, для нас є особливо важливим показати культурну спадщину наших Сусідів». Написано мовою взаємоповаги і підтримки європейської нації. Тим часом упродовж 47-ми днів війни ми чуємо від східного сусіда-варвара іншу мову – ненависті  й смерті. 

Світоглядна битва цивілізацій розгорнула свій фронт в Україні…
Я потрапив до списку делегації в останню мить – з’ясувалося, що водій музейного мікробуса не зможе перетнути кордон, тож кермувати доручили мені. Отак після КІА з автоматичною коробкою передач я пересів на «механіку» новенького восьмимісного Ford Transit Custom.
 
Обрали маршрут Львів-Грушів-Будомєж-Люблін. І не помилилися – перед КПП лише п’ять авто. Везли спеціально виготовлені дерев'яні стенди-планшети, в яких за регіональним та тематичним принципом розмістилися писанки. Митне оформлення тривало дві години.

На кордоні бачили розгорнутий намет з безплатними гарячими напоями і  перекусами. Під’їхав великий автобус з біженцями – і поляки радо пригощали наших вимушених переселенців.

Кожен отримав на мобілку повідомлення: «Втіікаєш від війни в Україні – Польща гарантує Тобі захист. ua.gov.pl». Люблін зустрів нас українськими прапорами та синьо-жовтими барвами.

Поляки першими підставили братерське плече, прийнявши 2,5 мільйона біженців. 300-тисячний Люблін пригорнув 30 тисяч вигнаних війною українців...

Мова культури й мистецтва – універсальна, тут перекладачі  не потрібні. Україну писанкову представлено через  280 зразків з усіх регіонів нашої держави. Музейники відтворили оригінальні експонати, провели їхню консервацію та реставрацію. 

Відкриваючи виставку, генеральна директорка Музею Ярослава Ткачук розповіла полякам про унікальність української писанки,  про важливість збереження писанкарства, про традицію українського воскового розпису, а також про сучасних писанкарів, які у надзвичайно складних умовах не полишають писачок і під виття сирен продовжують працювати.

Не можу не процитувати культурологиню Андріану Ємчук: «Впродовж століть Українці досягли найвищої майстерности у філіґранному мистецтві писанкарства. Практично кожен етноґрафічний реґіон – це  унікальність та неповторність. Такої кількости писанкарів, як нині маємо в Україні, не має жоден з європейських народів. Кацапи – то  взагалі виняток. За словами дослідника писанкарства Єлиїва, московити – єдиний  народ на нинішніх слов'янських землях, який ніколи не писав писанок. Це багато що пояснює й у нинішній війні...»

Ми привезли до Польщі трохи инчу Україну – не налякану й обпалену війною, не в образі заплаканих дітей-біженців й згорьованих жінок, власне таке нині обличчя нашої вітцівщини закордоном. Ми представили инчу Україну – могутню   у своїй мистецькій і культурній величі. Писанка як символ життя прочитується тут зовсім по-іншому й відкриває нові глибинні сенси.

Найбільше доклалася до підготовки виставки  Ірина Блонська, саме вона у копіях відтворила більшу частину писанок з оригінальних колекцій музею. Ірина Федів забезпечила документальну частину поїздки, тримала постійний контакт з організаторами.  Ірина Блонська та Інна Войтенко  провели майстер-класи писанкарства для дітей та їх батьків. Ото було втіхи! 
Достоту: "Доки писатимуться писанки, доти існуватиме світ!"

Осібна подяка  менеджерам центру Skende Яцеку Гарбачевському та Агаті Патолєті (Agata Patoleta) за модерування і організацію виставки.
Одну добу ми прожили в іншому вимірі, відчули, яким було наше життя до Війни…

Після безумовної Перемоги України над московською ордою єдиний у світі Музей писанкового розпису гостинно відчинить двері перед поляками-братами.
Повертались додому через КПП Гребенне-Рава-Руська. Багатокілометрова черга великогабаритних ТІRів, перед нами – мінімум 100 легкових автівок. Через 2 год. і 30 хв.  вже були на рідній землі. З нашого боку – 30 великих автобусів з біженцями, чимало мікробусів з гуманітарною.

Прощаючись з нами, поляки вигукували: «Слава Україні!»
Наше колективне «Героям слава!» лунало особливо надихаюче…
Ми успішно виконали важливу культурологічну місію. 
Ми не втікали від війни…
Хіба втечеш від неї?

Олександр МАСЛЯНИК

Перейти в розділ
Як це було...
  • Ми не втікали від війни...
  • Ми не втікали від війни...
  • Ми не втікали від війни...
  • Ми не втікали від війни

Музей Гуцульщини та Покуття

Національний Музей Народного Мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й.Кобринського
один із найстаріших українських музеїв. Головний музей в структурі.

Музей Народного Мистецтва та Побуту

Косівський Музей Народного Мистецтва та Побуту Гуцульщини, в основі якого лежить ретельно зібрана колекція прикарпатського мистецтва та предметів побуту гуцульського краю.

Музей Етнографії та Екології

Яремчанський Музей Етнографії та Екології Карпатського краю
займається вивченням питань етнографії, екології, історії та розвитку народних ремесел Прикарпаття.